Чому ми ховаємося за ярликом і що насправді ламає залученість команди

Коли я чую: «Я вигорів, він вигорів, це звичайне вигорання» мене починає сіпатись око. Цей термін у нас вживається направо і наліво, наче чарівне слово, яке пояснює все. А насправді нічого. Бо «вигорання» це штамп! Зручна етикетка для того, щоб не брати відповідальність. Замість розбиратись у собі, причинах і власних діях, людина просто каже: «Я вигорів». І пішла собі пити чай…
У Західному світі про «вигорання» говорять набагато менше. Бо там трохи інший підхід до особистої відповідальності. А в нас це стало мейнстрімом. Прямо таки епідемія: половина країни вигоріла.


Давайте розберемося, що ж там насправді таке вигорання?

Вигорання, це не хвороба і не діагноз. Це втрата драйву. Людина каже: «Я не можу, я вигорів». Але насправді що це означає?

• Немає бажання працювати.
• Немає мотивації.
• Лінь щось змінювати.
• Лінь навіть розібратися, чому так…

Все. Далі починається скидання відповідальності. І часто очікування, що хтось прийде, розвеселить, помаже маззю і скаже: «Все добре, ти не винен, це просто вигорання…»
Та ні, друже. Ключове питання: чому ти не хочеш робити свою роботу? 
Ось кілька типових причин.

• Ти вкалував, а похвалили Василя.
• Ти приносиш результат, а підлабузнику дали премію.
• Тебе ігнорують при підвищенні, хоча ти явно заслуговуєш.

Приклад: Марина з відділу продажів перевиконала план 3 місяці підряд, а премію дали Оленці, бо та "мила дівчинка і шефу подобається". Ну от і все — мотивації нуль.

Ти втрачаєш віру в гру. А без віри немає бажання викладатись.

• Ні особистого росту, ні цікавих задач, ні горизонту.
• Вчора, сьогодні і завтра — одне й те саме глухий кут.

Приклад: Тарас 5 роки сидить на одній посаді. Починає думати: «А куди я йду? А чи йду взагалі?». І тут же привіт, "вигорання".

Людина — істота цільова. Без відчуття прогресу навіть хом’ячок зупиняється.

Коли ти розумієш, що навіть за 150% зусиль не отримуєш те, що тобі потрібно:

• Життя дорожчає, ти пашеш, а доходу вистачає тільки на виживання.
• Ти не розумієш, як вплинути на зростання ЗП.
• Розмова про підвищення табу…

Людина починає думати: «Мене не цінують», і... відпускає руки.

• Тебе посадили у рутину, а ти ненавидиш рутину.
• Постійно щось змінюється, а ти про стабільність та сталість.
• Ти хочеш швидкості, а тебе змушують тиждень чекати схвалення.
• Тобі цікаво вчитися новому, а вже рік як одні й ті самі задачі.
• Купа дрібниць в роботі, а тобі цікаво займатися основним питанням. 

Це просто неправильне крісло. І сиди в ньому хоч як гори в очах, усе одно затече спина.

Це бомба уповільненої дії:

• Не виконав обіцяне.
• Збрехав.
• Використав ресурси компанії для себе.
• Вкрав.

На перший погляд, так буває, таке життя. Але це тримає зсередини. І тобі важко, починає уникати роботи. Щоб хоч трохи було легше, ти починаєш шукати недоліки в компанії. І ось, компанія погана, а ти просто «вигорів».

Шахрайство в команді: вбивця залученості.
Це часто недооцінена, але дуже токсична причина.

• В команді хтось краде. Нехай навіть дрібно: списує бензин, бере продукти, чи матеріали додому, продає деяких клієнтів конкурентам.
• Обман клієнтів це норма.
• Хтось бреше що зробив, всі бачать та мовчать…

Що відчувають чесні співробітники?

• Навіщо я стараюсь, якщо тут все можна вирішити обманом?
• Якщо тут це норм, значить я ідіот, що граю за правилами.
• Мені неприємно бути в команді, де крадуть. Це проти моїх цінностей.

Якщо керівник знає і нічого не робить, або ще гірше заохочує: «Ну, він такий, але хоч щось робить... Чи така у нас галузь, у всіх так само…» Там, де шеф толерує шахраїв там ніколи не буде команди. Там буде «виступ цирку на гастролях», без відповідальності, довіри й результату.

• Людина викладається, а їй у відповідь — тиша.
• Ти зробив 110% — а навіть не сказали «дякую».
• Є тільки критика або мовчання. Позитиву — нуль.

Це вбиває сенс. Бо без фідбеку людина не розуміє, чи вона на правильному шляху, чи її взагалі помічають.

• «ШІ всіх замінить», «бізнесу хана», «все пропало»…
• Паніка, невизначеність, страхи замість планів і бачення.

У такому середовищі неможливо залучити ні себе, ні інших. Мозок у режимі "вижити", а не "створити".

Це питання більше про власників та керівників. 

• Співробітників стає більше, результати не зростають. 
• Не бажають брати відповідальність.
• Я вже теж не хочу…

Це питання, а кого ти найняв і як ти це робив? Кого, та як ти залучаєш? Якщо ти наймаєш людей які на вхідному потоці, бажають тільки отримувати дай, дай, дай. Які не розуміють, чи не бажають розуміти, що вони отримують гроші та привілеї за результати. Вони вважають що їм платять за час, та хочуть так і далі… Таких хоч «обмотивуйся», їх неможливо залучати. Відповідь в тому, що треба на вході, наймати тих кого можливо залучити.

Це далеко не всі причини, чому хтось може втратити бажання працювати…
Отже, що робити?
Перше, це діагностика. Запитання:

• Що саме мене зараз найбільше дратує / вбиває мотивацію?
• Коли це почалося?
• Які зовнішні/внутрішні фактори цьому сприяли?

Друге, це розмова з керівником (якщо ти не сам собі шеф):

• Про перспективи.
• Про несправедливість.
• Про фінанси.
• Про задачі та розвиток.

Третє, спираючись на те що ти дізнався та про що спілкувався, створити план дії по вирішенню питання.
Вигорання це не вірус, а наслідок. Якщо ти «вигорів» не біжи за антидепресантами. Сядь подумай, розберись. В тебе є голова, руки, здоровий глузд, почни з них.
Якщо ти керівник, то маєш зрозуміти: вигорання  це не хвороба. Це сигнал, що в системі щось не так. Питання до тебе:

• Кого ти наймаєш?
• Як ти оцінюєш їх?
• Чи реально можливо їх залучити?
• Чи є сенс, ціль, розвиток, справедливість у твоїй компанії?

Твій персонал — це дзеркало твого підходу до управління.
Навчитися розбиратися в людях. Бо тільки розуміння людей дає тобі ключ до залученості. 
Якщо ти бачиш, що саме людині потрібно щоб "горіти", знаєш як до неї знайти підхід, ти зможеш вплинути та змінити ситуацію. А якщо ти не вмієш розбиратися в людях, не бачиш різниці все перетвориться на рулетку з вигоранням, плинністю й хаосом. 
Це не фентезі, це навик. 

• Розуміти людину ще до того, як вона "вигорить".
• Наймати тих, хто може давати результат, та кого можна залучити.
• Створювати команди, які тримаються не на маніпуляціях, а на продуктивності та залученості кожного.

І це якраз те, чим займаємось ми в «Перформії», тут найкраще знання та навчання як наймати тих хто може та бажає, та як керувати командою.



Олексій Самойленко